вівторок, 10 травня 2016 р.

Графський палац у Коропці: історія та сучасність


Палац графа Бадені.

Найвідомішою пам'яткою селища Коропець є палац Станіслава Бадені, котрий звів його, перебудувавши давніший палац Мисловських.  Проект палацу розробляли віденські архітектори, масштабні роботи по розбудові резиденції тривали з 1893 по 1906 рік. 

Палац збудований у класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами. Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової
деревини для паркету та панелей на стінах. Палац двоповерховий, прикрашений різноманітними барельєфами та елементами декору. Вирізняється оригінальністю високий купол над бальним залом.
До цього часу дожили деякі елементи внутрішнього оздоблення палацу,  та колишня овальна бальна зала, прикрашена панелями темного дубу, вже не має портретів польських королів, що вкривали верхню частину стін в три ряди. Це були копії, виконані Марселем Машковським з відомих робіт Яна Матейки. Не дарма бальна зала називалася також "королівською". Поруч з королівською залою розміщалися їдальня, бібліотека та каплиця, яка мала вихід назовні. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Більш скромний другий поверх складався виключно з житлових приміщень. 

Оскільки палац було завершено вже на початку ХХ століття,  незадовго до Першої світової війни, більшість мистецьких колекцій родині Бадені залишалася в їхніх маєтках в Радехові та Буську, тож у Коропці було зовсім небагато цінних старовинних меблів та картин. Лише в бальній залі стояв різьблений стіл у стилі Людовіка XVI з великою мармуровою столешницею, а в інших кімнатах також лише окремі речі, що не входили в якісь комплекти. В 1914-1920 роках палац було сильно пошкоджено. Саме тоді з усіх стін було видерто портрети, знято вікна і двері. Родина Бадені в міжвоєнний період встигла відновити палац майже у його первісному стані. Єдине, чого відтворити не вдалося, так це портретів королів. 





Старий сивий парк в Коропці
 
Палац стояв у ландшафтному парку який існував ще з початку ХІХ ст., але був значно розширений за Станіслава Бадені і займав площу понад 200 га. Автором паркової реконструкції був відомий ландшафтний архітектор, творець Стрийського парку у Львові А.Рьорінг. Характерною рисою парку були великі галявини з окремими групами дерев. Через парк протікали дві річки, Коропчик і Млинівка. Їхні береги сполучали пофарбовані на біло містки. Був також став, а над ним - оранжерея та теплиці. В парку росли каштани, клени, срібні тополі, дуби, липи, ясени, плакучі верби, два великих тюльпанових дерева. До 1939 р. за парком старанно доглядав штат з 30 садівників. Біля парку починався горіховий гай. 




















Антоній   Мисловський  - батько Альфреда Мисловського                                                                       Тереза, графиня  Рейовна , дідича Коропця


Коропецький палацово-парковий комплекс.


Історична довідка.


Будівництво палацу та закладення парку пов’язане із родом Бадені. Представники цього роду у 1659 році переселились на постійне проживання до Львова із Волощини. Ян Бадені, володар Краківського біскупства, у XVIII ст. стає засновником генеалогічної вітки коропецьких Бадені. У 1893 році граф Станіслав Бадені, краківський маршалок, купує від Альфреда Мисловського маєтності Коропця. Станіслав Бадені був рідним братом Казимира Бадені – «залізного» губернатора Галичини у 1888-1895 рр. Придбавши землі Коропця, граф розпочинає поблизу старого палацу (1864 р.) нову будову. У 1906 році будівництво нового палацу повністю завершилось.


На той час в архітектурі Галичини панувала доба історизму, тобто будинки споруджували, використовуючи традиційні елементи певних історичних стилів. Інколи добу історизму ще називають еклектикою. Палац у Коропці побудували у стилі «Віденського Ренесансу». На початку ХІХ ст. навколо старого палацу уже існував парк у пейзажному стилі, який сформували на основі діброви. Станіслав Бадені ймовірно проводив реконструктивні роботи у парку, доповнивши садові композиції новими рослинами. Для перебудови свого парку Станіслав Бадені запросив уже відомого на той час галицького садівника Арнольда Рерінга – засновника Стрийського парку у м.Львові. У парку сформували великі поляни із групами декоративних дерев та кущів.


Перед палацом влаштували звичайний газон. За палацом у саді влаштували газон, на якому висадили троянди. Через парк протікають дві річки: Коропець та Млинівка. Протилежні береги цих річок поєднувалися за допомогою білих містків.
Коло ставка розміщувались оранжерея та теплиця.


У 1912 році син Станіслава Стефан Бадені успадкував маєтності Коропця і володів ними аж до 1939 року. Відомо, що до цього часу парк старанно доглядався. Тут працювало близько 30 працівників. В структурі парку існував фруктовий сад, де серед звичайних фруктових дерев росли абрикоси, волоські горіхи. В архіві Стефана Бадені збереглись фотографії 30-х років із видами на парк та палац, а це дає змогу частково відтворити садово-паркові композиції.


Відомо, що у 1914-1920 роках палац перебував у руїні, а в міжвоєнний час його повністю відновили. Будівля має п’ять портиків із коринфськими ордерами і три ризаліти із тосканськими ордерами. Парадний фасад має три портики, а садовий – головний (великий) ризаліт і два портики. Два бічні фасади прикрашались півкруглими ризалітами. Бічні фасади теж багато оздоблені, а саме фресками з рослинними орнаментами, масками левів. Дахи доповнюють архітектуру фасадів. Центральний купол високий, чотирисхилий, із зрізами на кутах. Бічні куполи дещо менші, чотирисхилі без зрізів. Міжризалітова частина та вся садова частина покрита чотирисхилим дахом. З тераси, яка охоплює три ризаліти, через кам’яні сходи можна вийти до парку.


Зі сторони парадного фасаду палац мав хол, зі сторони саду – великий зал для проведення балів та бенкетів. У верхній частині хол з трьох сторін оточувався галереєю. Від неї з двох кутів спускались дубові сходи. На першому поверсі ліворуч від холу розмістився салон, а праву сторону займали житлові кімнати. Ліворуч від королівського залу розміщалась їдальня, за нею бібліотека, а в кінці – капличка з виходом назовні.


У 1944-1955 роках Коропець був районним центром. Державні, партійні та інші районні органи управління розміщувались у палаці. Згодом, 1959 році в Коропці відкривають школу-інтернат і приміщення палацу віддають для потреб школи. Надалі школа-інтернат розбудовувалась і всі навчальні корпуси та господарські будівлі споруджували на території парку. Переважна більшість їх розмістилась в партерній частині, перед парадним фасадом палацу.


Враховуючи велику цінність палацово-паркового комплексу, виконавчий комітет Тернопільської обласної ради надає Коропецькому парку статус пам’ятки садово-паркового мистецтва ХІХ ст. місцевого значення (№ 870від 20.12.1968 р.). Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 24.12.1972 р. за № 228 затверджуються деякі зміни щодо пам’ятки, а Рішенням Тернопільської обласної ради від 27.04.2001 р. за № 238 парку надано статус об’єкта природно-заповідного фонду України. У 1998 р. на вході у парк встановлено пам’ятну стеллу, яка нагадує про Магдебурзьке право, яким володів Коропець з 1453 року.






















граф Стефан Бадені - останній володар маєтку в Коропці та навколишніх сіл та його син Ян Бадені.
Сьогодення палацу та його реконструкційне відновлення. 


 Далі буде.....

неділя, 14 лютого 2016 р.

Міф про слов'янство росіян.

Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного)(1533-1584), поставили собі завдання присвоїти історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії. 




Протягом століть, особливо з початком XVIст. у голови людей втовкмачували і вселяли, що російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського: Київська Русь - колиска трьох братніх народів - російського, українського та білоруського; що росіяни за законом "старшебратства" мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею досі користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також "п'ята колона" України.

Під час існування держави Київської Русі про Московську державу не було жодної згадки. Відомо, що Московське князівство, як нащадок Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тимуром тільки в 1277році. До цього часу Київська Русь вже існувала понад 300 років. Тобто той час, як в 988році відбулося хрещення Київської Русі, територія Московії перебували в напівдикому стані, по сучасній Москві ще бігали ведмеді.
Як можна говорити про якогось "старшого брата", коли цей "старший брат" з'явився на світ на кілька століть пізніше ніж русичі-українці? Він не має жодного морального права називати себе "старшим братом", диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприйняття. Відомо, що до кінця XVст. не існувало російської держави, не було старшого брата "великороса" і російського народу, а була Суздальська земля - земля Моксель, а пізніше Московське князівство, яке входило до складу Золотої Орди. З кінця XIII до початку XVIIIст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження. 

IX-XIIст. великий край від Тули, Рязані і нинішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші - все це народ "моксель". Ці племена стали згодом основою народу, що назвав себе "великоросами". У 1137р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха - Юрій Долгорукий, який залишився без княжого столу в Київському князівстві. Юрій Долгорукий заснував князювання Рюриковичів на землях "Моксель", очоливши Суздальське князівство. Його син 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого сімейного зв'язку зі слов'янською святинею - Києвом. Також брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруковим 1147р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва, як поселення була заснована в 1272 р.

1613р. створена Московська православна церква, яка стала стабілізуючою силою, щоб забезпечувала збереження татаро-монгольської державності в Московії.

З наведених вище даних видно, що Московія є прямою спадкоємицею Золотої Орди, тобто, насправді татаро-монголи були "хрещеними батьками" московської державності. Московське князівство (а з 1547р. царство) не мало жодних зв'язків у XVIст. з князівствами земель Київської Русі.

Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, кацапам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом Українців, які появилися, як нація XI -XIIст. можливо, і раніше, оголосили "малоросами" і взялися втовкмачувати цю версію всьому світу. За найменший відступ від цієї версії людей страчали, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів українців, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, в посиланнях і в катівнях.Так "старший брат", "великорос" змушував жити "молодшого","малороса" в жорстоких "обіймах любові".
 video